Я знаю, що я отруйна -
Гадюка, а може, квітка.
Я знаю, що я зрадлива -
Болотний блудливий вогонь.
Умію вдавати чуйну,
Вручаючи чорну мітку.
А потім ховаюсь від зливи
У доторки твОїх долонь.
Життя моє - в межах тих літер,
Що в попіл обернуться знову,
Порожнім достигнуть колоссям -
І вкрадуть вітри навісні.
В молитвах моїх - тільки вітер
Стежки в\\\\\\\\\\\\\\'є від слова до слова
І хвилями носить волосся,
Вплітаючи в нього пісні.
Я - мить. Я - півкроку до страти.
Я - попіл чи пил на книжках.
Я - крапка в твоєму романі,
Чи кома - не знак, але стан.
Я - воля: ховаюсь за грати.
Сліди я - на битих шляхах.
Я - тінь у бузковім тумані.
А може, не тінь, а туман.
Кохана? Забута? Невинна?
Я - відблиск на битому склі.
Я сильна. Я - ніжна. Вразлива.
Знайома від \\\\\\\\\\\\\\"А\\\\\\\\\\\\\\" і до \\\\\\\\\\\\\\"Я\\\\\\\\\\\\\\".
Я - відьма. Чи просто - дитина?
Ім\\\\\\\\\\\\\\'я моє тоне в імлі...
Я - Хтось чи Ніхто. Неважливо.
Але - не чиясь, а ТВОЯ...(с)